|
БУЛІНГ
Проблема булінгу та мобінгу в навчальних закладах
Підлітки - найточніше з «соціальних дзеркал», їх соціально нездорова поведінка відображає хвороби сім'ї та суспільства. Однак відомо, що більшість хвороб легше попередити, ніж вилікувати Образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку одного або групи учнів щодо однокласника або однокласниці - є ознаками нездорових стосунків, які можуть привести до цькування - регулярного, повторюваного день у день знущання. Регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди стало об’єктом уваги науковців та педагогів, починаючи з 70-х років минулого століття, й отримало назву – булінґ. Це явище все більше поширюється як в Україні, так і в усьому світі. Обумовлене це, зокрема, тим, що набуває популярності насильницька модель поведінки, пояснюють спеціалісти. «У свідомості деяких громадян насильницька модель поведінки стає найбільш привабливою, бо вона в їхній свідомості найбільш ефективна. Вони бачать, що таким чином досягають результатів політики, рейдери, люди на вулицях», – пояснює директор Українського інституту дослідження екстремізму Олег Зарубінський. Характерною ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням. Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі відсутній. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху додому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі. За даними психологічних досліджень зарубіжних та вітчизняних шкіл, булінг – явище досить поширене в школі:
Кого та де можуть булити? Причин - безліч, а жертвою може стати кожен, хто не вписався у рамки того чи іншого колективу. Будь-який школяр несподівано для себе може опинитись у ситуації, коли його ображають, висміюють або бойкотують. Або ж навпаки, може сам приєднатися до тих, хто знущається над іншою дитиною. Підґрунтям для глузувань може стати руде волосся, ластовиння, занадто високий або занадто низький зріст, вага тіла, особлива форма голови, носа, очей, рота, національність, фізичні обмеження. Успіхи у навчанні, матеріальні можливості або навіть особливості характеру теж можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно. Як правило булінг відбувається у шкільному просторі та в соціальних мережах. Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, прагнуть принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Дуже багато агресорів навіть не усвідомлюють, що вони такими є. Вони просто жартують. Напрацьовують собі авторитет, бо їх начебто поважають за те, що вони такі жартівники. Найпоширенішими формами булінґу є:
Види булінґу можна об’єднати в групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) та електронного (кібербулінґ) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу. 70% знущання відбувається словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання та ін. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим та непокараним, однак образи не залишаються безслідними для «об’єкта» приниження. Фізичне насильство найбільш помітне, хоча складає менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.). Найскладніше зовні помітити соціальне знущання - систематичне приниження почуття гідності потерпілого шляхом ігнорування, ізоляції, уникання, виключення. Сьогодні набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях. Як зрозуміти, що дитина піддається булінгу? Психологічні та фізичні ознаки: Якщо зовнішніх проявів немає або вони неоднозначні(зіпсовані, брудні речі та одяг, розірвані зошити чи підручники, гумка у волоссі, відео зі знущаннями), зверніть увагу на дев'ять найпоширеніших ознак: 1. У дитини мало або взагалі немає друзів, з якими вона проводить час. 2. Боїться ходити до школи або брати участь у заходах з однолітками (гуртки, спорт). 3. Ходить до школи довгим «нелогічним» шляхом. 4. Втрачає інтерес до навчання або раптом починає погано вчитися. 5. Приходить додому сумна, похмура, зі сльозами. 6. Постійно відмовляється йти до школи, посилаючись на головний біль, біль у животі, погане самопочуття. 7. Має розлади сну або часті погані сни. 8. Втрачає апетит, проявляє тривожність, страждає від низької самооцінки. 9.Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитися від агресора. Швидка та доречна реакція дорослихна ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне. Саме тому, як тільки ви побачили або дізналися про булінг: 1. Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля — булінг не можна ігнорувати. 2. Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах. 3. Уникайте слів жертва чи агресор — це призводить до стигматизації. 4. Не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви. 5. Пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити. 6. Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію. 7. Допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому безпечно. 8. Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про школу, розумійте їхні проблеми. 9. Заохочуйте дітей робити те, що вони люблять разом. 10.Показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою. Типові неправильні дії дорослого, що посилюють напругу та агресію: -Підвищення голосу, зміна тону на загрозливий; -Демонстрація влади («Учитель тут поки що я», «Буде так, як я скажу»); -Крики, обурення; -Агресивні пози та жести: стиснуті щелепи, перехрещені руки, розмова «крізь зуби»; -Сарказм; висміювання та передражнювання; -Негативна оцінка особистості дитини, його близьких чи друзів; -Використання фізичної сили; -Втягування у конфлікти сторонніх людей; -Непохитне уявлення про свою правоту; -Нотації, проповіді, «читання моралі»; -Покарання або погрози покарання; -Узагальнення на зразок: «Ви усі однакові»; «Ти, як завжди,..», «Ти ніколи не…». -Порівняння дитини з іншими дітьми не на її користь); -Команди, жорсткі вимоги, тиск; -Виправдання, підкуп, нагороди. Найголовнішим є робота з батьками та сім’єю. Якщо в родині існує насильство, то дитина наслідує стиль поведінки, гіперопіка та авторитарний стиль виховання теж впливають на те, що дитина стає або жертвою, або переслідувачем у шкільному булінгу. У сучасних родинах батьки замало уваги приділяють дітям. Відповідно до дослідження, в середньому 12-17 хвилин на день батьки приділяють спілкуванню з дитиною і часто більша частина цього часу – це настанови. Діти часто не знають, як самостійно розв’язати певні проблеми. Проблема булінгу – не виняток, саме тому важливо вміти попередити або належним чином відреагувати на булінг, з яким стикаються діти. Показовим для соціалізації дитини є і позиція дорослих (не батьків) під час цькування. Як правило, булінг відбувається без присутності дорослих. Але, як свідчать жертви, навіть присутність дорослого не вирішує проблеми. В більшості випадків дорослі просто ігнорують факти насилля між дітьми. І лише третина дорослих, які опинились в таких ситуаціях, стають на бік жертви. По-перше, таке ігнорування проблеми насилля над дітьми дорослими сприяє формуванню недовіри дітей до старшого покоління (у тому числі й до вчителів та батьків). А по-друге, це ще більшою мірою закріплює в дитини, над якою знущаються, статус жертви. По-третє, байдужість виправдовує тих, хто кривдить, говорить про допустимість такої поведінки. І у контексті соціалізації це формує апатичну поведінку серед українців. Вони можуть співчувати жертві, але не допомогти. І акти насилля, що відбуваються щодо інших людей, можуть бути проігноровані. Таким чином, насилля серед дітей перебуває у подвійній залежності від насилля серед дорослих. З одного боку, дорослі своєю поведінкою формують відповідну поведінку в своїх дітей. З іншого боку, ті норми, які діти вбирають у себе, у тому числі й через взаємини у дитячому колективі, визначають їх поведінку в дорослому житті.
Як допомогти дитині, якщо вона піддається булінгу? Інколи діти стають жертвами булінгу. Вони соромляться про це говорити і часто звинувачують себе. Можуть відчувати себе безпорадними та вважати, що з ними щось не так. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою булінгу:
1. У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною. 2. Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити. 3. Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто. 4. Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними. 5. Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись. 6. Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо). 7. Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника. 8. Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін. 9. Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи. 10. Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу. 11. Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей. 12. Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога. 13. Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками. 14. Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку. Пам’ятайте: ваша мета припинити насильство, а не покарати винних! Не варто забувати, що всі сторони потребують деякого часу, щоб скорегувати свою поведінку.
Чому булять? 1. Вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії. Діти, які булять, не надто переймаються почуттями тих, кого вони ображають. 2. Вважають, що дорослі не будуть звертати на це уваги. 3. Вважають, що хтось заслуговує на таке ставлення. Або так себе заспокоюють. 4. Вважають, що така поведінка є нормою. 5. Самі зазнали булінгу. 6. Хочуть відчути силу та вплив. Прагнуть уваги та лідерства у групі. 7. Інколи - через почуття самотності і невпевненості.
Типові риси учнів, схильних ставати булі:
Як допомогти дитині, якщо вона виявилася агресором? 1. Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". 2. Уважно вислухайте дитину і зосередьтесь на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях. 3. Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки - просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства". 4. Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести. 5. Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників. 6. Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. 7. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога. 8. Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. 9. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини. 10. Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми дитини та розлади поведінки. Якщо ти поводишся як той, хто булить... Що робити якщо ти несподівано для себе зрозумів, що поводишся як той, хто булить: 1. Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. 2. Дорослі дійсно переймаються тим, що відбувається. Навіть, якщо здається, що це не так. 3. Булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому. Подумай, ти дійсно цього прагнеш? 4. Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій
Викресли булінг зі свого життя! Що робити, якщо ти бачиш, як булять іншого? 1. Ти можеш бути тим, хто нарешті почне про це говорити. 2. Якщо бачиш ситуацію булінгу, одразу клич на допомогу дорослих, які є поруч. 3. Якщо тобі пропонують приєднатися до булінгу або дивитися на те, що відбувається, рішуче відмовляйся. 4. Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це - вони потребують твоєї підтримки. Порадь звернутися по допомогу до дорослих, яким ви довіряєте. Говорячи про спостерігачів (ким би вони не були), учені відзначають такі їх типові характерні риси, як відчуття провини і відчуття власного безсилля.
Що робити, якщо тебе булять? Немає універсального та швидкого рішення, проте є п'ять кроків, які точно варто зробити, щоб впоратись із булінгом. Якщо ти у ситуації булінгу: 1. У жодному разі не тримай це в секреті. Виріши, кому ти довіряєш і можеш про це розповісти: батькам чи іншим родичам, другу або подрузі, вчителю, психологу, тренеру або навіть друзям своїх батьків. 2. Не бійся просити про допомогу - вона тобі необхідна. 3. Припини звинувачувати себе чи виправдовувати дії інших. Ніхто не має права порушувати твої кордони, примушувати робити щось, принижувати чи ображати тебе. Така поведінка не прийнятна. 4. Якщо трапилась будь-яка небезпечна для тебе ситуація, звертайся за допомогою до адміністрації школи, вчителів, старших учнів, батьків. 5. Проконсультуйся зі шкільним психологом, вчителем, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.
Типові жертви булінгу мають свої характерні риси:
До чого може призвести булінг? Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті. Ті, хто піддаються булінгу: – втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня; – відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань; – втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності; – втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою). Ті, хто булять: – частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони; – частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин. Ті, хто вимушені спостерігати: – часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь; – потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу. Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід.
Ви побачили принизливе відео із дитиною у соцмережах? Якщо ви побачили принизливе відео із своєю дитиною у соціальних мережах, вам слід спокійно та поступово зробити наступні кроки:
1. Поговоріть з дитиною. Скажіть, що ви не звинувачуєте її у тому, що відео потрапило до мережі (формування культури користування кіберпростором тема, якій слід приділяти багато уваги, але не в кризовій ситуації). 2. Запевніть дитину, що вона може вам довіритись і показати всі образливі відео та фото, як соромно б їй не було. Часто такий контент інтимного характеру, через що дитині важко про це говорити. Підкресліть, що вас зараз цікавить не їх вміст, а як їх вилучити з мережі. 3. Напишіть особистого листа до сервісу технічної підтримки соціальних мереж про те, що контент (вкажіть посилання) принижує права дитини, і ви вимагаєте його вилучити. 4. Покажіть дитині, що ви на її боці у цій складній ситуації. 5. Пояснюйте дитині правила безпечного користування соціальними мережами.
|
