13 лют. 2014
Минають дні, ідуть роки, життя листки перегортає.
А біль Афгану – навіки, в душі чомусь не замовкає…
15 лютого виповнюється 25 років з того часу, як війська радянської армії залишили місця воєнних дій в Афганістані. Солдати Радянського Союзу 10 років виконували інтернаціональний обов’язок ціною власного життя і здоров’я, давали присягу на вірність Батьківщині, проте гинули на чужій землі.
Через пекло боїв пройшло майже 700 тисяч чоловік. І серед них – більше 160 тисяч – українці. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям, з них – 12 українцям. 15 тисяч солдат загинуло у цій війні, 35 тисяч було поранено, багато потрапило у полон або пропали безвісти. Сотні дітей залишилися сиротами, стільки ж жінок овдовіли, чорною хусткою покривались голови матерів, яким синів доставляли у цинковому гробу.
Учні 8-х класів зібралися вшанувати пам’ять тих, хто вірно служив у лавах армії СРСР. Про жахи війни школярам повідали кіноплівки афганської війни. На виховну годину до восьмикласників був запрошений працівник нашої школи – охоронець ПП «Кірасир», а в минулому – учасник бойових дій в Афганістані, підполковник Шишенін Ігор Юрійович.
Ігор Юрійович служив у військах ПВС, тому воїн-десантник виконував завдання особливого призначення. На власні очі бачив і горе смерті, і радість перемоги. А у своїй промові ветеран-афганець закликав підростаюче покоління берегти мир у державі, не допускати кровопролиття, плекати добробут і щастя України.