Вітаємо!

Вітаємо Крупіну Кирила, учня 11-А класу, переможця ІІ обласного етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт Малої академії наук України, який відбувся 10-11 лютого 2017 року  у М.Дніпро.

Кирило захищав роботу у відділені фізика і астрономія з теми «Аналіз зміни фізичних характеристик зірок»

Окрема подяка за підготовку учня виноситься науковому керівнику Баланенко Ларисі Петрівні, вчителю фізики вищої категорії, педагогічне звання «вчитель-методист» та науковому консультанту Мальченко Світлані Леонідівні, кандидату фізико-математичних наук, доценту кафедри фізики та методики її навчання.

Актуальністю даної роботи є те, що дослідження наднових зір дають важливу інформацію про фізику еволюції зір. Наднові суттєво впливають на еволюцію Галактик, тому що вони змінюють структуру, хімічний склад та енергетичний баланс. Наднові є природніми лабораторіями, в яких часто реалізуються фізичні процеси та умови випромінювання, досягнути яких у експериментальних умовах тяжко, й часом неможливо.

Метою роботи було моделювання еволюції наднової за допомогою програми "Universe Sandbox 2". Дослідити явища спалахів наднових внаслідок вибуху та зробити висновки щодо впливу їх на розвиток Галактики.

Цінність роботи: В роботі визначенні параметри 7 наднових та зроблено аналіз щодо тривалості спалаху наднових в залежності від розмірів зір та їх мас відносно маси Сонця. На основі досліджень зроблений висновок, що зі збільшенням маси зорі, пропорційно масі Сонця, збільшується тривалість спалаху після вибуху, що призводить до утворення наднових  та дає можливість зробити припущення щодо існування життя на планеті під час вибуху.

Ми в повсякденному житті не звертаємо уваги   на механізм утворення сонячного світла, яке забезпечує наше існування; на гравітацію, яка утримує нас на поверхні Землі. Нас не цікавлять атоми з яких ми складаємося; чому природа така якою вона є; звідки з’явився космос та чи не існував він завжди; чи можна час повернути назад; чи є межа людського пізнання. Але людство хоче зрозуміти, що ми бачимо навкруги, походження Всесвіту. Яке місце в ньому займаємо ми і взагалі звідки все це взялося? Чому все відбувається саме так а не інакше?

Ми багато не знаємо про Всесвіт, багато не розуміємо, але вже досягнутий прогрес спонукає астрономів до подальших досліджень.

Всесвіт є лабораторією, в якій відбуваються всі можливі процеси, які дозволені законами природи. Не маючи можливості проводити експерименти в космічних масштабах, вчені спостерігають планети, зірки і зоряні системи. Такі дослідження дозволяють не тільки уточнювати наявні фізичні моделі, а й узагальнювати їх при великих відстанях, тисках та температурах. Список астрономічних відкриттів, які привели до впровадження в навігацію, науку і техніку, дуже великий. Астрономія, математика і фізика і ряд інших наук знаходяться на передньому краї природознавства, взаємно доповнюючи та узагальнюючи один одного.

Одним із найцікавіших і найбільш досліджуваних об’єктів є наднові.

Дослідження наднових зір дають важливу інформацію про фізику еволюції зір. Наднові суттєво впливають на еволюцію Галактик, тому що вони змінюють структуру, хімічний склад та енергетичний баланс. Наднові  є природніми лабораторіями, в яких часто реалізуються фізичні процеси та умови випромінювання, досягнути яких у експериментальних умовах тяжко, й часом неможливо.  Наднові зорі спостерігалися на нічному небі Землі досить рідко, але кожне таке явище було настільки грандіозним, що фіксувалося в історичних хроніках. У V ст. н. є. китайські хроніки зафіксували появу на небі зорі-гості, яка сяяла настільки яскраво, що її було видно навіть удень. Це вказує на те, що видимий блиск зорі перевершував блиск Венери. Наступна поява наднової зафіксована в 1572 р. у сузір'ї Кассіопеї астрономом Тіхо Браге. У 1604 р. у південному сузір'ї  Змієносця Кеплер спостерігав ще одну наднову, що спалахнула в нашій Галактиці. Після цього в «нашій Галактиці» наднові не спостерігалися, хоча точно відомо, що в сузір'ї Кассіопеї в 1668 р. була наднова. Це пов'язано з тим, що міжзоряний простір поблизу площини симетрії Галактики заповнений великою кількістю частинок, що поглинають світло. В інших галактиках спалахи наднових спостерігаються досить часто. У 1885 р. в обсерваторії у Тарту спостерігали наднову в туманності Андромеди. При тому, що туманність Андромеди має видиму величину близько 4,5, наднова мала величину 6. Потік випромінювання від неї всього в 4 рази менший, ніж від усієї туманності. Тобто потужність випромінювання цієї наднової порівняна із сумарною потужністю всіх зір, що створюють світність цієї галактики. У 1895 р. спостерігалася наднова в карликовій галактиці NGC 5253. При блиску галактики 3,5 зоряної величини наднова мала в максимумі блиску величини 7,5. У 1972 р. у цій самій галактиці спалахнула ще одна наднова.

Використали інтерактивну програму Universe Sandbox ми змоделювали  наднові зорі, симуляцію вибуху наднових, зміну клімату на інших планетах та принцип дії Чорних дір. Проаналізували вибух наднової та тривалість спалаху наднових в залежності від розмірів зір та їх мас відносно маси Сонця. На основі досліджень зробили висновок, що зі збільшенням маси зорі, пропорційно масі Сонця, збільшується тривалість спалаху після вибуху, що призводить до утворення наднових  та дає можливість зробити припущення щодо існування життя на планеті під час вибуху.

Ми ще багато не знаємо про Всесвіт, багато не розуміємо, але вже досягнутий прогрес спонукає астрономів до подальших досліджень. Ми в повсякденному житті не звертаємо уваги   на механізм утворення сонячного світла, яке забезпечує наше існування; на гравітацію, яка утримує нас на поверхні Землі. Нас не цікавлять атоми з яких ми складаємося; чому природа така якою вона є; звідки з’явився космос та чи не існував він завжди; чи можна час повернути назад; чи є межа людського пізнання.