Для батьків початкової школи

Чи готова ваша дитина йти до школи?  

Зміниться соціальна позиція дитини: ще сьогодні Ваш малюк є простою дитиною, а завтра – стане учнем з певними обов'язками. Основною діяльністю дитини стане навчання, яке потребує неабияких зусиль з боку дитини, певних знань, а також певних вмінь та навичок. Все життя буде підпорядковуватись навчанню, школі, шкільним справам. Безумовно, легше пристосуватись до тих змін у житті, які пов'язані з початком навчання у школі і успішніше себе реалізувати зможе та дитина, яка готова до шкільного навчання. Зазвичай батьків майбутніх першокласників хвилює безліч запитань: чи зможе їхня дитина навчатися в школі,чи досить вона розвинена, що їй слід уміти напередодні навчання в школі.

Що має знати і вміти дитина 

 на час вступу до школи

ЗАГАЛЬНІ ЗНАННЯ І ВМІННЯ

1. Знає прізвище, ім’я та по батькові своїх батьків та домашню адресу.
2. Знає дорогу від дому до школи та від школи додому
3. Уміє самостійно переодягатися, застібати ґудзики, зав’язувати шнурки.
4. Уміє вітатися, дякувати, просити пробачення.
5. Уміє користуватися самостійно столовими приладдям, організовано вживати їжу в їдальні.
6. Уміє наводити лад на своєму робочому місці та складати до портфелю необхідні речі.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ

1. Реагує на звернення до себе чи групи дітей.
2. Уміє говорити у помірному темпі, чітко, вільно, виразно, з відповідною силою голосу.
3. Уміє слухати, розуміти інструкцію, працювати за зразком або за інструкцією.
4. Уміє звернутися за допомогою до дорослих у разі виникнення проблем, запитувати про незрозуміле, невідоме.
5.  Уміє спілкуватися з однолітками та дорослими, знає прості правила етикету.
6. Має стійку рівномірно розподілену увагу, може зосередитись на певному виді роботи протягом 15 – 20 хвилин.

ЗНАННЯ  ПРО  НАВКОЛИШНІЙ  СВІТ

1. Знає пори року і уміє їх розрізняти за головними ознаками.
2. Розрізняє поняття «сьогодні», «вчора», «завтра».
3. Знає найпоширеніших домашніх та диких тварин, птахів; виділяє їх на картинках.
4. Виділяє в предметах певні ознаки, розрізняє основні кольори, форму предметів, їх відносний розмір, смак тощо.
5. Уміє виділяти 2-3 предмети з групи за суттєвими ознаками (меблі, транспорт, птахи, тварини, овочі, фрукти тощо).
6. Знаходить у 2-х об’єктах однакові, схожі та відмінні ознаки.

МОВЛЕННЄВИЙ  РОЗВИТОК

1. Словниковий запас дитини становить близько 3000 слів.
2. Дитина говорить чітко, вимовляє всі звуки. Виключенням може бути звук «р».
3. 5-річні малюки правильно будують речення, змінюють закінчення слів у відповідності з родом і відмінком.
4. Малюк вміє вести конструктивний діалог, відповідає на питання дорослих, складає розповідь за малюнками та може пояснити значення деяких приказок.
5. Знає героїв найпоширеніших казок та мультфільмів, вміє коротко (3-4 зв’язних речення) переповісти події, які трапились з цими героями.
6. Знає кілька дитячих віршів і пісеньок, із задоволенням заучує їх з дорослими.

РОЗВИТОК  МАТЕМАТИЧНИХ  УЯВЛЕНЬ

1. Знає цифри від 0 до 9, уміє рахувати до 10 і у зворотньому напрямку, від 7 до 2 ….
2. Уміє називати попередні і наступні числа відносно будь – якого числа в межах першого десятка.
3. Знає знаки +, -,=, >, <;
4. Уміє порівнювати числа першого десятка ( наприклад, 7<9, 5>2).
5. Уміє порівнювати дві групи предметів.
6. Уміє складати і розв’язувати задачі на одну дію на додавання і віднімання.
7. Уміє порівнювати предмети за кольором,  за формою, за розміром;
8. Знає назви фігур: трикутник, квадрат, коло.
9. Уміє оперувати поняттями : «зліва», «справа», «внизу». «зверху», «пізніше», «вперед», «за», «між»….

ЯК ПІДГОТУВАТИ МАЛЮКА

ДО УСПІШНОГО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ.

1.   Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко, наприклад: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

2.   Знаходьте час для своєї дитини. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри ), так і життєві (обговорення сімейних проблем). Грайте разом з дітьми.

3. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

4. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що найбільше сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

5. Допитливість дітей у цьому віці переходить на новий рівень: «чому» перетворюються на більш конкретні – «як», «навіщо». Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес не згасне.

6. Намагайтеся не критикувати та акцентувати увагу на помилках. Краще говорити про досягнення малюка.

7. Пояснюйте свій емоційний стан. Це допоможе дитині краще розуміти свої емоції. Дитина освоює емоції та вчиться їх пояснювати та контролювати.

8. Прищеплюйте любов до книжок. Сімейні читання, вигадування власних казок, роздуми та обговорення прочитаних історій – все це розвиватиме мову та уяву дитини.

9. Привчайте до фізичної активності.

10. Допомагайте дітям виховувати в собі чесність, доброту, сміливість та відповідальність, уміння співчувати спершу близьким і рідним, домашнім тваринам, виявляти до них турботу.

Т Е С Т

•  фізіологічна готовність;
•  інтелектуальна (пізнавальна) готовність;
•  емоційно-вольова готовність;
•  соціальна готовність;
•  мотиваційна готовність.

Фізіологічна готовність означає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан її здоров'я. Зрозуміло, що здорові діти краще пристосуються до змін, пов'язаних з початком навчання. Інтелектуальна (пізнавальна) готовність пов'язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увага, пам'ять, сприймання, уява. Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення. А особливо – навчання. На момент початку навчання у школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми. Наприклад, дитина має знати: своє ім'я, прізвище, основні кольори, основні геометричні фігури (трикутник, прямокутник, коло) . Володіти поняттям «більший»- «менший», «вищий»-«нижчий», «ширший»-«вужчий». Бажано, щоб дитина орієнтувалась у просторі (знала де права рука, розуміла поняття «під», «над», «біля», «між»). Дитина має вміти аналізувати, встановлювати зв’язки, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів та явищ. Увага є ще одною складовою інтелектуальної готовності. Чим вищий рівень уваги, тим вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес виконання навчальних завдань вимагає більшого зосередження. А для цього бажано тренувати здатність малюка бути уважним, наприклад, за допомогою ігор і спеціальних вправ. Безумовно, легше буде навчатись тій дитині, у якої гарно розвинута пам’ять. Дуже бажаним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, уміти висловлювати свої думки. Передумовою цих вмінь є достатній словниковий запас дитини. Достатній розвиток мовлення є ще одною складовою інтелектуальної готовності дитини до навчання. Достатній розвиток м’язів руки, вміння виконувати пальчиками дрібні дії (наприклад, нанизувати намистинки) буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати. Ви хочете, щоб Ваш малюк добре навчався, із радістю відвідував школу – допоможіть йому. Читайте малюку книжки: казки, вірші, оповідання. Після того, як казка прочитана, попросіть, щоб малюк переказав прочитане. Розвивати мислення, увагу, пам’ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять із малюком (саме гра перетворює нудне навчання на яскраву, цікаву пригоду), і під час щоденного побутового спілкування. Наприклад, коли Ви гуляєте з малюком, розказуйте йому про те, яка зараз пора року, що відбувається у природі; якого кольору проїхала машина; яке дерево вище, а яке нижче. Розказуйте різні відомості про навколишній світ. Розширювати словниковий запас малюка можна за допомогою гри «Хто більше?»: загадайте якийсь предмет, чи явище, і називайте його ознаки: хто більше назве? Наприклад: «сніг» - білий, холодний, блискучий, іскристий, м’який, ранній, несподіваний, глибокий, дрібний, пухнастий, лапатий і т. д. Щоб розвинути дрібні м’язи руки, надавайте малюку можливість ліпити, малювати, розфарбовувати розмальовки; вирізати чи виривати пальчиками обведені фігурки. Створюйте разом з дитиною різні фігурки із паличок (можна використовувати навіть сірники – тільки обов’язково під Вашим наглядом). Нехай малюк складе таку саму фігурку, яку склали Ви, спочатку дивлячись на неї (так буде розвиватись сприймання, вміння орієнтуватись на зразок), а потім по-пам’яті (щоб розвивалась пам’ять, Ваші фігурки із сірників спочатку мають бути дуже простими, поступово їх потрібно ускладнювати). Зараз у книжкових магазинах, на базарах, у кіосках можна придбати велику кількість книжок по розвитку мислення, пам’яті, уваги, сприймання, по підготовці дитини до навчання у школі. Не менш важливою, ніж інтелектуальна готовність, є емоційно-вольова готовність дитини до навчання. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати, не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусиль для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу. Чи має Ваш малюк прості, але постійні доручення (наприклад поливати квіти)? Чи прибирає за собою іграшки? Чи застеляє свою постіль (нехай і з Вашою допомогою)? Чи не перебиває Вас під час розмови? Чи має терпіння? Давши відповідь на ці прості запитання, ви дізнаєтесь, чи сформована у малюка емоційно-вольова готовність. Наступний компонент – соціальна готовність. Вона містить у собі сформованість у дитині якостей, завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми, з вчителькою. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння поступатись, підкорятись інтересам дитячої групи, класу; повага до бажань інших людей. Взагалі, дитина поводить себе з іншими дітьми у школі так, як бачить це і чує вдома. Тобто дитина у своїх взаємовідносинах з іншими дітьми є дзеркалом того, які взаємовідносини панують у сім'ї. Саме у родині дитина отримує перші зразки спілкування. Якщо дитина вдома є свідком неповаги членів сім’ї один до одного, сварок, бійок, то вона вважає таку поведінку нормальною і сама починає так поводити себе в школі. Мотиваційна готовність сформована, якщо у дитини є бажання ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль – роль школяра. І тут багато що залежить від Вас, шановні батьки. Не залякуйте малюка школою, фразами подібними до такої: «Ось підеш у школу – там тобі покажуть!» Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного». Бажаємо Вам, щоб початок навчання малюка в школі
став приємною подією в житті всієї родини . Поради батькам першокласниківХотілося сказати кілька слів не про дітей, а про нас, дорослих, про наше ставлення до їхніх успіхів, до їхніх невдач. Шкода, але ми, батьки, часто нетерплячі та егоїстичні, хоча виправдовуємося «хорошими намірами». Але, якими б не були виправдання, наше роздратування, крики, з’ясування стосунків, покарання – все це додаткові стресові ситуації, постійний дитячий біль від непорозуміння та образи. Чим більші наші старання, чим більше уваги ми приділяємо дітям, тим вищий батьківський рівень домагань, тим більша надія і бажаніша нагорода – відмінні оцінки…Велике значення для психічного та фізичного здоров’я вашої дитини має правильний режим дня.

Організація правильного режиму дня

Сім основних правил батьківської поведінки в організації навчання:

Пам’ятка для батьків щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі

1. Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.

2. Не існує поганих і хороших емоцій, і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.

3. Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції – це результат тривалого стримування емоцій.

4. Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.

5. Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.

6. Не слід у процесі занять з важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.

7. Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.

8. Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.

9. З метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.

10. Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар’єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки

1.  Шкільна форма.